переднє положення

1) передування; першість

2) переднє положення

* * *

1) передування; першість

2) переднє положення

1) передування; першість

2) переднє положення

1. n

1) передня частина корпуса коня

2) розташування у передній (верхній) частині

3) вигідне положення

4) удар справа (теніс)

2. adj

1) завчасний

2) правосторонній (про удар у тенісі)

* * *

1) передня частина корпуса коня

2) icт. розташування, положення в передній або верхній частині; вигідне положення

3) удар справа ( теніс)

1) який знаходиться спереду, у передній частині

2) ведучий, який займає видне місце

3) завчасний

4) праворуч, справа ( про удар у тенісі)

1) передня частина корпуса коня

2) icт. розташування, положення в передній або верхній частині; вигідне положення

3) удар справа ( теніс)

1) який знаходиться спереду, у передній частині

2) ведучий, який займає видне місце

3) завчасний

4) праворуч, справа ( про удар у тенісі)

1) передній план (картини)

2) театр. авансцена

3) видне місце

4) військ. передпілля

* * *

1) передній план ( картини); авансцена

2) видне положення; передній план

3) вiйcьк. передпілля

1. n

1) слід, відбиток

2) слід (людини, тварини)

3) стежка

6) іти новими шляхами; бути новатором (піонером)

4) переслідування, полювання по сліду

5) бот. сланкий пагін

6) військ. хобот лафета

7) військ. положення з гвинтівкою наперевіс; амер. положення з гвинтівкою «в руці»

8) ав. лінійне відставання бомби

2. v

1) іти по сліду, вистежувати

2) прокладати шлях, протоптувати стежку

3) тягти (ся), волоктй (ся)

4) наносити (бруд у хату)

5) плентатися, іти позаду, відставати

6) іти безладно

7) звисати

8) стелитися (про рослини)

9) розм. заманювати; обманювати

10) тягти, тралити (колоди)

* * *

1) слід, хвіст

2) слід ( людини або тварини); запах ( людини або тварини)

3) стежка, стежина

4) переслідування

5) бoт. втеча

6) війск. хобот лафета

7) aв. лінійне відставання бомби

8) гeoл. передній виступ раковини

9) війск. положення у ноги ( зброї)

1) йти по сліду, висліджувати

2) прокладати шлях, протоптувати стежину

3) тягнути, волочити

4) тягнутися, плентатися; відставати, йти ззаду

5) тягнутися (утворюючи хмару, смугу)

6) йти безладно, рухатися розкидано

7) звисати, звішуватися (про волосся, нитки)

8) заманювати, одурювати; рекламувати ( по телебаченню)

9) подорожувати в автопричіпі

10) cпeц. тралити ( колоди)

11) війск. тримати або нести у ноги ( зброю)

1) передній план ( картини); авансцена

2) видне положення; передній план

3) вiйcьк. передпілля

ЕТИКА ( від грецьк. ήδοζ - звичай) - 1) філософська дисципліна, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність; 2) система моральних норм і цінностей, що є характерною для певної культурної або релігійної спільноти, соціальної чи професійної групи людей. Е. як філософська наука зосереджує увагу на проблемах сутності й функціонування моралі, досліджує специфіку моральних норм і цінностей та шляхи їх обґрунтування, з'ясовує моральні аспекти людської свідомості, діяльності, спілкування і світоставлення, аналізує мову моралі, значення і функції моральних висловлювань. Як позначення вчень про моральність термін "Е." закріплюється у філософському вжитку від IVct. до н. е. завдяки працям Аристотеля "Нікомахова етика", "Евдемова етика", "Велика етика". За Аристотелем, Е. займає середнє положення між психологією та політикою; разом з останньою вона утворює галузь практичного пізнання (на відміну від пізнання умоглядно-теоретичного, з одного боку, і творчо-виробничого, з іншого). Згодом стоїки розподілили філософію на три основні галузі: логіку, фізику (пізніше метафізику) та Е.; традиція такого розподілу закріпилась у європейській філософській культурі К. ант поєднав підходи Аристотеля та стоїків, пов'язавши практичний розум як основу моральності з ідеєю свободи у її протиставленні світові природних закономірностей. Нове посилення інтересу до осмислення Е. в контексті практичної філософії - у взаємозв'язку з економікою, політикою, філософією права - спостерігаємо в кін. XX ст., зокрема, на базі трансцендентальної прагматики (Апель, Габермас та ін.). Водночас упродовж усієї історії Е. істотним був зв'язок з філософською антропологією. Іноді Е. поставала як прямий висновок з останньої (Г'юм, франц. просвітники), інколи - як її складова частина, що впливає на характер цілого (Фоєрбах, Гелен, Фромм), в інших випадках - як перенесення її істотної проблематики у сферу практичного самовизначення суб'єкта (К'єркегор та ін.). Структура етичного знання визначається наявністю в ньому таких основних підрозділів: а) описова, або дескриптивна, Е., що опікується дослідженням реальних феноменів моральності в їхньому історичному, соціальному, етнічному та іншому контекстах; б) нормативна Е., яка концептуалізує нормативно-ціннісний підхід до моральності, досліджує проблеми регуляції поведінки, кодифікує й систематизує приписи моралі; в) власне філософсько-методологічна теорія моралі, яку в XX ст. іноді визначають як метаетику (переважно стосовно тих її розділів, що пов'язані з аналізом мови моралі, дослідженням значення моральних термінів і суджень). Розрізняють також загальну і прикладну Е. (зокрема, професійну); макроетику, що обіймає норми і принципи, здатні до універсалізації, й Е. локальних спільнот (зокрема, етноетику), яка являє собою концептуалізацію відповідних партикулярних систем субстанційної моральності. Напрями в Е. визначаються як за характером осмислення основних етичних проблем, так і за способом обґрунтування моралі загалом. За першим критерієм в Е. вичленовуються такі напрями, як евдемонізм, що кладе в основу осмислення моральних явищ принцип щастя; гедонізм, який подібним чином спирається на принцип насолоди; утилітаризм, що виходить з ідеї корисності; перфекціонізм, що утверджує досконалість як вищий критерій моральних цінностей та ін. Деонтологія етична висуває на передній план модальність належного, тоді як аксіологія розглядає моральні проблеми у перспективі цінностей тощо. За способом обґрунтування моралі виділяють теологічну Е., що базується на авторитеті Св. письма; автономну Е., що прагне обґрунтувати мораль, виходячи з її власних даних; соціально-апробативну Е. (Дюркгейм, Леві-Брюльта ін.), яка виводить свідомість обов'язку з суспільних очікувань і вимог; екзистенційну; феноменологічну; психоаналітичну; комунікативно-дискурсивну Е. та ін. Проблемно-тематичний спектр етичної думки охоплює: а) проблеми власне моралі як певної нормативно-ціннісної системи; б) проблеми моральності як галузі практичних стосунків, звичаїв, вчинків; в) проблеми смисложиттєвого пошуку і внутрішнього самовизначення людини К. онкретна тематика філософської Е. зазнає істотних змін в історичному процесі. Так, в античній Е. головна увага приділялася етичним чеснотам і шляхам морального вдосконалення людського індивіда; в релігійній культурі Середньовіччя на передній план виступають проблеми внутрішнього душевного життя людини, свободи волі і Божественної предестинації, вибору між добром і злом. В епоху Ренесансу утверджується Е. й ідеологія гуманізму, яка відводить особистості вищий щабель в ієрархії цінностей, висуває ідеал її всебічного і гармонійного розвитку, водночас засвідчуючи амбівалентність і драматизм суто індивідуального самоствердження. Доба Реформації і Новий час формують етичні підвалини активної людської діяльності, зокрема у господарсько-виробничій сфері; актуалізуються проблеми етичного осмислення суспільного життя й відносин. Е. XX ст. усвідомлює засади і проблематику інтерсуб'єктивності, утверджує принципову цінність життя як такого і разом з тим кожної людської індивідуальності в її наявному бутті, обстоює свободу і права людини С. учасні умови порушують низку гострих етичних проблем. Зростання технологічного потенціалу людства вимагає дієвого етичного осмислення всієї сукупності стосунків людини із світом Ф. ормується екологічна Е. Трансформаційні процеси у посттоталітарних країнах породжують потребу в новому осмисленні взаємин Е. й політики, зорієнтованому на відкрите демократичне суспільство. Розвиток науки, техніки і культури започатковує нові проблеми також у конкретних галузях прикладної Е., як-от педагогічна, наукова, підприємницька, лікарська Е., веде до появи нових етичних дисциплін (див. біоетика).

1) plan; draft; plane; target; (намір, проект) scheme; ( художнього твору) design; ( мапа) map

2) ( положення в просторі)

3)

1. n

1) голова

2) розум; глузд; здібності

3) людина

4) голова, керівник; начальник; головний; старший

5) вождь; вожак; ватажок

6) верхівка, керівництво

7) керівне становище

8) верх, верхів'я

9) головка

10) колосок, волоть

11) обух (сокири)

12) наконечник (стріли)

13) військ. головка снаряда

14) насадка, ригель

15) критична точка, перелом

16) заголовок; рубрика; параграф

17) передня (головна) частина (чогось); перед

18) верхів'я, головний витік (ріки)

19) pl лицьовий бік (монети)

20) піна; вершки (на молоці)

21) качан (капусти)

22) капітель

23) plгірн. багатий концентрат

24) тех. бабка (верстата)

25) мис

26) днище (бочки)

27) шкіра на барабані

28) колодочка (ножа)

29) стадо; зграя

2. v

1) очолювати; бути (стояти) на чолі; стояти (іти) попереду

2) спрямовувати; вести

3) прямувати, тримати курс (кудись — for)

4) давати (комусь) дорогу

5) заважати, перешкоджати

6) насаджувати (припасовувати) головку (до стріли, гвіздка тощо)

7) давати назву, озаглавлювати

8) брати початок, витікати (про річку)

9) зрізати верховіття (верхівку) (рослини)

10) зав'язуватися (про капусту тощо)

11) наривати (про нарив)

12) перен. досягати найвищої точки

13) обрізати (кірку тощо)

14) спорт. відбивати м'яч головою, грати головою

15) відтинати голову

* * *

1) голова; головний портрет, зображення голови; життя

2) розум; здібності; ( фізіологічна) переносимість, здатність

3) людина

4) ( pl бeз змiн) голова худоби

5) череда; зграя ( птахів)

6) aмep. головний біль (особл. з похмілля)

7) cл. рот

8) роги ( оленя)

9) icт. зачіска; волосся

10) aмep.; cл. наркоман; фанатик, палкий шанувальник, уболівальник

11) верхня частина ( чого-небудь); верх, верхівка; мop. топ ( щогли)

12) передня, головна частина ( чого-небудь); перед; мop. передня, носова частина судна; ніс ( судна)

13) просування вперед, прогрес

14) крона ( дерева)

15) голівка; колос, волоть ( злакових)

16) витік, верхів'я ( ріки)

17) заголовок; рубрика, параграф

18) мeд. назріла голівка ( нариву); критична точка, перелом; криза

19) головка (шпильки, гвинта, цвяха); циліндрична головка ( болта); обух ( сокири); бойок ( молота); лоб ( зубила); набалдашник ( тростини); наконечник ( стріли); головка ( тенісної ракетки); вiйcьк. головка снаряда; тex. насадка, ригель; головка

20) pl лицьова сторона ( монети); орел

21) піна ( на пиві); вершки ( на молоці)

22) підйомний навіс; відкидний верх (екіпажа, автомобіля)

23) днище (бочки, цистерни); шкіра, натягнута на барабані

24) елк., paд. магнітна головка ( magnetic head)

25) тex. бабка ( верстата)

26) тex. рухомий штамп

27) бyд. верхній брус ( віконної або дверної коробки)

28) apxiт. капітель, замковий камінь ( склепіння)

29) pl; гipн. багатий концентрат; pl; xiм. головний погон, головна фракція ( при перегонці)

30) гiдp. різниця рівнів; напір, висота напору, тиск ( стовпа рідини)

31) метал. ливник, додаток ( при литті)

32) гeoгp. мис ( часто у назвах)

33) aмep.; мop.; жapг. гальюн; убиральня

34) глава, керівник, начальник; головний, старший; вождь; ватажок; проводир; = headmaster

35) верхівка; керівництво

36) провідне, керівне положення

37) лiнгв. вершина, стрижневе слово ( конструкції)

1) верхній; передній; головний; головний, старший

2) зустрічний

3) призначений для носіння на голові; головний

1) очолювати, стояти на чолі; іти, стояти спереду

2) перевершувати; бути першим

3) озаглавлювати; починати ( якими-небудь словами); починати, започатковувати, бути початком, відкривати ( текст)

4) направляти; направлятися; тримати курс ( куди-небудь)

5) заважати, перешкоджати ( руху); поступатися, давати ( кому-небудь) дорогу; підніматися до витоків (ріки, струмка); обходити (ріку, струмок); рухатися назустріч ( чому-небудь); ( for) викликати на себе, напрошуватися

6) брати початок ( про ріку)

7) насаджувати, прилаштовувати головку (до шпильки, гвіздка; head up)

8) ( head up) завиватися, утворювати качани ( про капусту); колоситися ( про злакові)

9) нарвати, дозріти ( про нарив); досягати найвищої, критичної точки

10) зрізати верхівку (дерева, рослини; head down); знімати, прорізати (кірку, скорину); обезглавлювати

11) відбивати м'яч головою; грати головою (head in; футбол)

1) голова; головний портрет, зображення голови; життя

2) розум; здібності; ( фізіологічна) переносимість, здатність

3) людина

4) ( pl бeз змiн) голова худоби

5) череда; зграя ( птахів)

6) aмep. головний біль (особл. з похмілля)

7) cл. рот

8) роги ( оленя)

9) icт. зачіска; волосся

10) aмep.; cл. наркоман; фанатик, палкий шанувальник, уболівальник

11) верхня частина ( чого-небудь); верх, верхівка; мop. топ ( щогли)

12) передня, головна частина ( чого-небудь); перед; мop. передня, носова частина судна; ніс ( судна)

13) просування вперед, прогрес

14) крона ( дерева)

15) голівка; колос, волоть ( злакових)

16) витік, верхів'я ( ріки)

17) заголовок; рубрика, параграф

18) мeд. назріла голівка ( нариву); критична точка, перелом; криза

19) головка (шпильки, гвинта, цвяха); циліндрична головка ( болта); обух ( сокири); бойок ( молота); лоб ( зубила); набалдашник ( тростини); наконечник ( стріли); головка ( тенісної ракетки); вiйcьк. головка снаряда; тex. насадка, ригель; головка

20) pl лицьова сторона ( монети); орел

21) піна ( на пиві); вершки ( на молоці)

22) підйомний навіс; відкидний верх (екіпажа, автомобіля)

23) днище (бочки, цистерни); шкіра, натягнута на барабані

24) елк., paд. магнітна головка ( magnetic head)

25) тex. бабка ( верстата)

26) тex. рухомий штамп

27) бyд. верхній брус ( віконної або дверної коробки)

28) apxiт. капітель, замковий камінь ( склепіння)

29) pl; гipн. багатий концентрат; pl; xiм. головний погон, головна фракція ( при перегонці)

30) гiдp. різниця рівнів; напір, висота напору, тиск ( стовпа рідини)

31) метал. ливник, додаток ( при литті)

32) гeoгp. мис ( часто у назвах)

33) aмep.; мop.; жapг. гальюн; убиральня

34) глава, керівник, начальник; головний, старший; вождь; ватажок; проводир; = headmaster

35) верхівка; керівництво

36) провідне, керівне положення

37) лiнгв. вершина, стрижневе слово ( конструкції)

1) верхній; передній; головний; головний, старший

2) зустрічний

3) призначений для носіння на голові; головний

1) очолювати, стояти на чолі; іти, стояти спереду

2) перевершувати; бути першим

3) озаглавлювати; починати ( якими-небудь словами); починати, започатковувати, бути початком, відкривати ( текст)

4) направляти; направлятися; тримати курс ( куди-небудь)

5) заважати, перешкоджати ( руху); поступатися, давати ( кому-небудь) дорогу; підніматися до витоків (ріки, струмка); обходити (ріку, струмок); рухатися назустріч ( чому-небудь); ( for) викликати на себе, напрошуватися

6) брати початок ( про ріку)

7) насаджувати, прилаштовувати головку (до шпильки, гвіздка; head up)

8) ( head up) завиватися, утворювати качани ( про капусту); колоситися ( про злакові)

9) нарвати, дозріти ( про нарив); досягати найвищої, критичної точки

10) зрізати верхівку (дерева, рослини; head down); знімати, прорізати (кірку, скорину); обезглавлювати

11) відбивати м'яч головою; грати головою (head in; футбол)

1) слід, хвіст

2) слід ( людини або тварини); запах ( людини або тварини)

3) стежка, стежина

4) переслідування

5) бoт. втеча

6) війск. хобот лафета

7) aв. лінійне відставання бомби

8) гeoл. передній виступ раковини

9) війск. положення у ноги ( зброї)

1) йти по сліду, висліджувати

2) прокладати шлях, протоптувати стежину

3) тягнути, волочити

4) тягнутися, плентатися; відставати, йти ззаду

5) тягнутися (утворюючи хмару, смугу)

6) йти безладно, рухатися розкидано

7) звисати, звішуватися (про волосся, нитки)

8) заманювати, одурювати; рекламувати ( по телебаченню)

9) подорожувати в автопричіпі

10) cпeц. тралити ( колоди)

11) війск. тримати або нести у ноги ( зброю)